«Різдвяні мелодії» на вокзалі: гвоздики серед зими, музика, розчулення та аура добра і миру
Цьогорічний концерт Муніципального Галицького камерного оркестру «Таємниці різдвяних мелодій», який відбувся на другий день Різдва на залізничному вокзалі станції Тернопіль, був зовсім не схожим на попередні такі заходи. І все було ніби, як завжди, - затишно прикрашена ялинкою та гірляндами зала очікування на другому поверсі, акуратно розставлені лави для слухачів. Але всі відчували, що атмосфера, яка панувала того дня довкола, була дещо іншою.
Хоча чому тут дивуватись, – якщо в одній частині нашої країни іде війна, то тішитись святами, повністю розчиняючись у їхній благодатній атмосфері, навіть перебуваючи за тисячі кілометрів від епіцентру цих подій, неможливо. Хоча артисти спробували це зробити і, як стверджують глядачі, їм таки це вдалося.
Зрозуміло, що колектив оркестру цього року постарався підготувати практично нову програму. Звичайно, не обійшлося і без традиційних речей – українські колядки, європейські різдвяні гімни, дзвінкий і впізнаваний «Щедрик», який уже в цілому світі співають як «Carol of the Bells» – улюблені, добре знайомі всім твори, без яких не обходиться кожне Різдво, – музиканти із задоволенням дарували їх слухачам, представивши цього року інструментальні обробки. Дуже тепло сприймалися і музика з оперети «Летюча миша» Штрауса, і фрагменти з опери «Кармен» Бізе, і саундтреки з кінофільмів «Пірати Карибського моря» та «Один вдома». Дуже приємно було спостерігати захоплену реакцію глядачів, коли в їхніх очах запалювались іскорки розуміння, впізнання – що це саме за твір зараз звучить, навіть вловлювалось бажання підспівати музикантам. Так само було і з "Віденським вальсом" Штрауса, – здавалося, що хтось от-от закружляє в проході між рядами крісел у танці.
Але весь позитив все одно раптово наштовхувався на відчуття, що все довкола летить у шаленому темпі, минає, і зупинятися та розслаблятися не можна. Що до цього спонукало? Очевидно, частота оголошень вокзальних диспетчерів про прибуття потягів, – напевно, у цьому році розклад змінився і на проміжок часу між 19-тою та 20-тою, коли відбувався концерт Галицького камерного, таких «радіо-включень» на зразок «На третю колію від перону…» припало дуже багато. А, можливо, сама фраза диктора про те, що відправляється поїзд «Львів-Луганськ», повторена декілька разів, примушувала насторожитись, прислухатись, задуматись про щось зовсім інше, аніж музика і Різдво…
До речі, цього року і публіка була на концерті дещо іншою. Звичайно, музиканти Галицького камерного помітили у залі чимало своїх постійних шанувальників – тернополян, які спеціально прийшли підтримати улюблених артистів, були і традиційні «транзитні» пасажири, які просто очікували свого потягу і слухали музику, – так на концертах на вокзалі було завжди. Але були і люди, для яких таке дійство, як концерт камерного оркестру, стало справжнім відкриттям, подією, до якої ще треба звикнути. Як дізналися потім музиканти, саме так сприйняли їхній виступ пасажири з Донеччини, – один з них, із сяючим очима просидівши в першому ряду весь концерт, потім все намагався підійти до диригента оркестру Василя Феленчака, щоб познайомитись, подякувати, поділитись враженнями від побаченого і почутого.
Вразила маестро, до речі, і ще одна несподіванка, коли після завершення дійства до нього підійшла тернополянка, яка на Різдво приймала у себе дітей з Луганщини. З двома дівчатками, які жили у неї під час свят, Анна – саме так звали цю волонтерку, якраз з’їздила до Львова, щоб показати їм парад Вертепів, різдвяний ярмарок на площі Ринок та багато інших львівських святкових принад. А концерт Галицького камерного оркестру на вокзалі в Тернополі став для них просто казковим завершенням того сповненого вражень дня. «Дівчатка слухали музику, як заворожені, не відводячи погляду від артистів, захоплено ловлячи кожну ноту», – схвильовано розповідала потім диригентові Анна.
Такі моменти й справді надихають, додають наснаги музикантам працювати і далі, радіти з того, що їхня праця, музика, яка вони творять, приносить комусь радість, задоволення, стає містком для розуміння, співпереживання та відчуття єднання.
А ще особливістю цьогорічного концерту Муніципального Галицького камерного оркестру на вокзалі стали квіти – ніжно-рожеві гвоздики, які з такою увагою та любов’ю були вручені кожному учасникові – музикантам, ведучим, маестро Феленчаку. Цей квітковий фінальний акорд додав особливої святковості всьому дійству.
І особлива вдячність, звичайно, начальнику вокзалу станції Тернопіль пану Михайлу Жукову – за підтримку, розуміння, сприяння, а також за те, що він, попри усю свою зайнятість, є незмінним глядачем концертів Муніципального Галицького камерного оркестру на залізничному вокзалі.