Галицький камерний оркестр із року в рік перейшов з музикою Різдва
Вже стало традицією, що в день католицького Різдва Муніципальний Галицький камерний оркестр проводить концерт, де звучить новорічно-різдвяна програма. Обо’язковими її складовими є галицькі та європейські колядки, «Тиха ніч» Грубера, «Щедрик» Леонтовича, і вальси Штрауса. Однак решта творів щороку інша, оскільки кожного року іншими є і настрої, які панують в душі, і події, які згадуються в цей час. Хоча, скажімо, мелодія з популярного різдвяного фільму «Один вдома» теж вже кілька разів звучала у такій програмі, оскільки дуже полюбилася слухачам. А от справжнім відкриттям для них цього року став саундтрек з мюзиклу «Привид опери». Приємним подарунком стала і романтична зимова пісенька «Нехай іде сніг» (Let it snow).
Таким самим настроєм – романтичним, різдвяним – був сповнений і концерт, який за день, 27 грудня, колектив оркестру подарував прихожанам собору Непорочного Зачаття Пресвятої Богородиці. Такий вечір новорічно-різдвяної камерної музики відбувся в рамках святкування Храмового празника Катедри. Оскільки дійство було пов’язане зі святою та праведною Анною – матір’ю Марії, Божою Матері, яка народила Ісуса, то вшановуючи її, та в її особі усіх матерів, відкрив програму твір Йогана Себастьяна Баха і Шарля Гуно «Аве Марія» («Слався, Маріє!»). Прозвучали у концерті також різдвяні мелодії: популярні «Jingle Bells» чи то «Дзвіночки дзвенять», «Тиха ніч» чи то «Сайлент найт», відомі різдвяні гімни та європейські колядки, такі, як «Ангельська пісня», «Прикрасьте зал», «Ідемо до ясел», «Ми бажаємо вам веселого Різдва».
Дуже тепло сприйняли слухачі «Гумореску» Антоніна Дворжака, регтайм Валентина Сапарова «Старе кіно», фрагмент увертюри до оперети «Летюча миша» Йогана Штрауса.
Але особливими інтонаціями та натхненням сповнили атмосферу Катедри добре знайомі усім галицькі колядки «Бог Предвічний», «Небо і земля», «Що то за Предиво», «Христос родився». А твір Миколи Леонтовича «Щедрик», який зараз відомий у цілому світі у виконанні і різними мовами, і у різних аранжуваннях, навіть рокових і джазових, не кажучи вже про вокальні варіанти, став своєрідним «місточком» між народними традиціями та сучасністю.
Присутні щирими і тривалими оплесками приймали артистів, незважаючи на те, що дійство відбувалося в храмі. Відтак, художній керівник і диригент колективу Василь Феленчак, подякувавши організатору дійства - в.о. адміністратора Архикатедрального Собору Непорочного Зачаття Пресвятої Богородиці УГКЦ отцю Оресту Павліському за можливість виступити для тернополян і подарувати їм справжнє свято музики, у творі на «біс» запропонував присутнім поринути у чудові звуки вальсу Йогана Штрауса «На прекрасному голубому Дунаї».
Звуки цього вальсу зачарували слухачів і на концертній програмі «Для тих, хто в дорозі», яка відбулась 8 січня 2016 року у залі очікування залізничного вокзалу станції Тернопіль. Таку новорічно-різдвяну імпрезу колектив оркестру за підтримки Тернопільської міської ради та адміністрації залізничного вокзалу представив слухачам вже шостий рік поспіль, вшановуючи музикою наше рідне українське Різдво і створюючи пасажирам різдвяний настрій.
Як сказав художній керівник і диригент колективу, заслужений артист України Василь Феленчак, всі ці три концерти, які Муніципальний Галицький камерний оркестр провів у час свят, доповнюють один одного в тому плані, що слухацька аудиторія розширюється, а тематика залишається однією й тією ж – новорічно-різдвяна програма.
- Незалежно, яку назву має програма, суть її виражається у поняттях «Новий рік», «Різдво», і підкреслити це свято, - значить відчути себе хоч трошечки людиною, опуститися на землю і сказати «Боже, дякую Тобі за те, що Ти є і я ще є при Тобі». Бо без цього Божого остраху ми, в принципі, собі забагато дозволяємо і не помічаємо навіть, яким є наше життя. Чомусь ми постійно говоримо, що щось не так, гублячи при цьому людські якості. Тому ці три програми були спрямовані на те, щоб людина відчула себе з людськими цінностями. Колядки, традиції цього різдвяно-новорічного часу, які нам притаманні, нагадують традиції наших батьків. Тому поважаючи і відтворюючи ці традиції, ми завжди можемо пам’ятати, хто ми такі і що можемо дітям передати. Отож зберігаючи їх і додаючи нові, ми якоюсь мірою стаємо творцями свого життя, і це найважливіша цінність, яка в нас є, - наголосив маестро.