Колектив оркестру виступив на відкритті виставки художника Івана Марчука у Тернополі
Експозиція робіт нашого уславленого земляка, художника Івана Марчука під назвою «Генотип вольності» відкрилась у художній галереї Тернопільського обласної спілки художників України, що на вулиці Сагайдачного. У ній представлено більше шістдесяти полотен, які репрезентують різні періоди творчості митця. Урочисте відкриття виставки відбулось 15 квітня. Щоб побачити генія та його роботи, в Арт-Галерії зібрались художники, журналісти, історики, представники влади, - був справжній аншлаг. Музичне оформлення свята створював Муніципальний Галицький камерний оркестр під орудою Василя Феленчака. У програмі, яка тривала впродовж сорока хвилин перед відкриттям та відразу після завершення урочистої частини, звучали вальси Штрауса та «Полька» Равінського, «Хабанера» і «Марш» Равеля та «Алилуя»Коена, блюз і танго.
Перед початком урочистостей Іван Марчук підійшов до артистів, привітався, подякував за співпрацю. А маестро Феленчак розповів митцю що свого часу оркестр робив спільну концертну програму із донькою Івана Марчука – відомою скрипалькою Богданою Півненко.
Додамо, що у Тернопільській області цей рік оголошений роком Марчука, у травні художник відзначатиме свій ювілей – 80 років. Проте шлях до всесвітньої слави для митця був довгим і непростим. Ось що сказав Іван Марчук, виступаючи перед присутніми на відкритті своєї виставки.
– Все це я сотворив наперекір всьому. Якби мене не стало у 70 років, то я би був дуже пошанований на цей час. Але, на жаль, я ще є. Ні один велет, аристократ духа ще не засвітився в Україні на світ. Тому що Україна народжує найбільше талантів на квадратний метр, але вона їх не пестить і вони або в’януть, або полишають цю землю, або елементарно спиваються. Ця країна за все моє життя не зробила для мене нічогісінько ні на копійку. Кілька заяв я писав і спілка художників не дала мені майстерні за все життя. Але я впертий, я одержимий, мистецтво для мене – це як дихання. Коли я був 20 років за бортом – не приймали у спілку, не виставляли, не нагороджували, не випускали – я працював. Було страчено дуже багато часу, багато було депресій. Попри все, мені довелося працювати, бо я повинен був себе проявити. Я є «бардзо зацьонтий», як кажуть поляки, – затятий. Без цього просто не можна досягти вершин у мистецтві, коли ти рахуєш гроші, думаєш, як продати картину. Я про це ніколи не думав.Т е що потрібно, приходило само по собі. Ще в студентські роки я жив по принципу: маю 5 копійок живу за них, маю карбованець – живу за них, маю десять - живу за них. Ніколи в житті не позичав гроші – і це теж принцип.
Другий із принципів митця – життя по «чорному календарю».
- Це такий календар, який не має червоного кольору. Живучи так, я зумів зробити біля 5 тисяч мистецьких творів, які розсіяні по світі, їх немає тільки в Антарктиді. Що робити далі, я навіть не знаю. Негатив кругом. Я жив у позитивних країнах, де не було нічого негативного. Але було скучно трохи. Я думав, що повертаюся в омріяну Україну, нормальну країну. Не вийшло. Країна ця не хоче цього позитивного іміджу. Всі ви знаєте, буваєте у світах, що Україна може дати світу? Культура України розвивається окремо від існуючої так званої держави. Але я ще є. Я радію, коли я не можу пройти вулицею, щоб до мене не підійшли, не поздоровалися, не подякували мені – ця енергія дає мені оцінку за мої геройські вчинки. Бо зробити у таких умовах, як я був, відповідне мистецтво, це заслуговує високої оцінки, яка вже заявлена у світовій культурі. Зараз ситуація така, що не хочеться працювати. Є що робити, але настав такий період, що буквально пензлик в руки не лізе. Я брався до роботи декілька місяців тому, починав одну картину, другу…. Нічого не виходить. Я приходжу в студію і розмовляю зі своїми картинами, а їх ще у мене трохи є, є що посіяти по світу…
На відкритті виставки у Тернополі в День народження міста слово митцю дали після виступів усіх офіційних осіб – мера, голови ОДА, голови облради та інших. Сергій Надал вручив народному художнику відзнаку міського голови, а чиновники пообіцяли відкрити постійно діючу виставку митця у Тернопільському замку.